УКРАЇНЦЕМ Я ЗОВУСЯ

СВЯТО  «УКРАЇНЦЕМ Я ЗОВУСЯ – І ЦИМ ІМЕНЕМ ГОРДЖУСЯ!»

Ведуча:   Вишита колоссям і калиною,

            Вигойдана співом солов’я,

            Звешся величаво – Україною,

            Земле зачарована моя.

            Нині свято нашого народу,

            Свято України, її роду!

            Ще пройти доріг нам слід багато…

            Свято майбуття, надії свято.

МОЛИТВА

Помилуй,Боже,мене добротою!

Помилуй ласкою і поможи –

Пізнати мудрість превелику твою

І правий шлях мені вкажи!

Роз’ясни думку,щоб не загубилась

В крузі буденно – сірого життя,

Щоб душа моя в простір рвалась

До царства правди і знання!

І навчи,Боже,вірно полюбити

Мій нарід,край мій і мою родину,

Навчи Україні гідно послужити,

Дай вирости в добру людину!

І як з давніх пір у нас ведеться,

Хліб святий до свята знов печеться!

Хлібом – сіллю Вас ми зустрічаєм.

 І у нас на святі всіх вітаєм!      

  Виходять хлопчик та дівчинка з короваєм до гостей.

Дитина 1:Гостей наших любих

                  Вітаємо щиро,

                 Зустріти вас раді

                З любов’ю та миром.

Дитина 2:І на знак поваги

               Хліб візьміть із сіллю,

               Щоб життя дороги

                 Славили Вкраїну.

Дитина 1:Ми вам його підносимо

            На білім рушничкові,

            А до землі вклоняємось,

            Щоб ви були здорові.

МАТИ : Любі мої, діти,

                Всі ви – справжні українці.

                І сміливі. І кмітливі,

                Відчайдушні, не ліниві,

               Добра підростає зміна –

                Вірні діти України.

Дитина 1:Син я України – неньки!

            Українцем звуся я.

            І пишаюсь цим званням!

            В мене вдача щира й добра,

              І відвага духу й тіла,

            Українська в мене мова,

            Українська в мене сила!

МАТИ У тебе є ,сину,

Велика родина –

Велика – велика сім’я.

Найкраща країна – Твоя Україна,

Родина твоя і моя.

Калина і м’ята,

І батьківська хата,

Безкрайні пшеничні поля;

І горда єдина

Твоя Україна

Так ніжно тобі промовля:

-Гордися,мій сину!

Я- вільна,єдина,

Трудящий народ наш,як рій.

Калинова врода,

Хай буде добробут

У кожній оселі моїй.

Дитина 2:        Українка я маленька,

                          Українці батько й ненька,

                         На Вкраїні родилася,

                        В свою маму удалася.

Дитина 3:      Дітвора ми українська,

                           хлопці та дівчата.

                          Хоч на зріст ми ще маленькі

                           Та душа завзята!

Дитина 4:      Бо козацького ми роду,

                          Славних предків діти.

                           І у школі  всі вчимося

                            Рідний край любити.

Дитина 5:    Ми малі, та всі ми друзі.

                     Ми одна родина.

                     А найбільше – наша мати,

                        Мати – Україна!

Дитина 6:        Україна – рідний край,
                          Рідне поле, зелен гай,
                          Рідне село  й рідна

                          Рідне небо й рідна мати.

Дитина 7:        Наша славна Україна,
                          Наше щастя і наш рай,
                          Чи на світі є країна
                          Ще миліша за наш край?

Дитина 8:         Розквітай прекрасна  Україно,

                           Рідна земле, матінко моя,

                           Хай лунає мова солов’їна,

                           Пісня неповторная твоя.

Пісня 1. «На нашій Україні».

Ведуча:          Родина — стовбур дерева міцного.
                        Це батько й мати, бабці й дідусі.
                        Ну, словом, родичі й близькі усі.
                        І є ще предки давні — це коріння,
                        Що глибоко у цій землі лежить.
                        А діти, діти — нове покоління,
                        Це пишне гілля, що увись летить.
                       

                         Родинне дерево ось тут укоренилось,
                        На цій землі, у рідному краю.
                        Й новим гіллям так щедро розпустилось
                        Та має біографію свою.

Ведуча:  Кожна гілка, наче на долоні,

            Але кожна й таємницю має.

            Тож давайте ми послухаєм сьогодні,

            Що нам кожна гілка промовляє.

1гілка – столиця, державні символи

Ведуча:          Рідний край наш Україна –

                          квітучий  й  багатий.

                           Поцікавитись годиться -

                         В Україні є столиця?

Дитина 9:        Є у нас столиця, звісно,

                         Київ – це найкраще місто!

                        Київ – місто історичне,

                         Йому вже багато літ.

                          А воно прекрасне, вічне,

                         Навесні – каштанів цвіт.

Дитина 10:    Наш Київ розіслався

                        На горах над Дніпром,

                         Садами заквітчався,

                         Мов дівчина вінком.

Дитина 11:     Дніпро широкий, пісня солов’їна,

                       На каштанах – золота роса…

                        Рідний Київ – серце України,

                        Наша слава, гордість і краса!

Ведуча:             Вочевидь, наш Київ – славний,

                         Це тепер ми добре знаєм,

                         А от символи державні

                          Україна, діти, має?

Дитина 12:        Прапор – це державний символ,

                             Він є в кожної держави,  

                               Це для всіх – ознака сили,

                              Це для всіх – ознака слави.

Дитина 13:     Синьо – жовтий прапор маєм -

                         Синє небо. Жовте жито.

                         Прапор свій оберігаєм,

                          Він святиня, знають, діти.

Дитина  14:   Прапор свій здіймаєм гордо, 
                           Ми з ним дужі і єдині, 
                           Ми навіки є — народом, 
                           Українським, в Україні.

Дитина 15:    Наш герб – золотавий тризуб,

                         Це волі вкраїнської дух.

                         Відомий з минулих віків,

                         Від пращурів, від козаків.

Дитина  16:   Слова палкі, мелодія врочиста,

                        Державний гімн ми знаємо усі.

                        Для кожного села, містечка, міста –

                       Це клич один з мільйонів голосів.

      Звучить гімн України.

2 гілка – сім’я

Ведуча:          Сім’я, родина, рід –  які слова святі.
                        Вони потрібні кожному в житті.

                        Якщо зміцніє хоч одна родина -
                        Міцніша стане наша Україна.

Дитина 17:    Рід, родина, сім'я

                      Серед них – маленька я.

                     Мов перлинка – намистинка,

                      Я дівчатко – українка.

                       Родовід – моя родина .

                      Я ж її мала краплинка.

Дитина 18:    Люблю всю родину я ,

                     Разом ми – одна сім’я !

                      Бо козацького я роду,

                      Рідну землю люблю зроду.

Дитина 19:    Маму, тата поважаю,

                       Їм здоров’ячка бажаю!

                        І, бабусю, дідуся –

                        Всіх люблю й ціную я.

Дитина 20:     Батько, мати, брат, сестричка

                        І всі інші члени роду, -

                       Всі належать до одного

                     Українського народу.

Дитина 21:    Батьки для нас – це найдорожчі люди,

                       Вони піклуються про нас.

                       І хай завжди в нас тато й мама буде.

                      Й ніколи світлий не проходить час.

Дитина 22:   Хай Бог охороняє вас від злого,
                         Хай світить сонце і колосяться жита,
                         Щоб були ви щасливі і здорові
                        На многії і многії літа!

Ведуча:          Линь же, музико, в небо гучніше,

                        І лунай у добрий час!

                      Линь же, пісне веселіше,

                       Ми співаємо для вас!

Пісня 2. «Україна – це ти..»

На землі великій

 Є одна країна:

Гарна,неповторна,

Красна,як калина.

І живуть тут люди

Добрі,працьовиті

 І скажу,до речі,

Ще й талановиті.

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

То скажіть же ,діти,

Що це за країна?

Всі. Наша славна Україна!

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброви,

 В китицях ліщина.

Глянь,яка чудова

Наша Україна!

Люблю тебе,моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе.

Бо ти дала мені малому крила.

То як же не любить мені тебе?

Люблю тебе я ,мила Україно,

І все зроблю,щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі «навідмінно»

Щоб мною ти пишатися могла!

Люблю твої ліси ,струмки,джерельця

І все – усе,що є в моїм краю!

Тепло долонь ,і розуму ,і серця

Я Україні милій віддаю.

3 гілка - рідна мова

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову.Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

- Ой, хтось до нас іде!

-Якась дівчинка...Сумна дуже...

-Та годі вже вам! Ач, розбалакалися. Це ж іде наша рідна мова.

-Такий гарний край, сонячний, багатий і широкий, а вона йде та йде... Іде та плаче. Плаче та сльози втирає. Так багато хат, шкіл, церков, а для неї немає місця...

 Хлопчик. Чого ти тут, бідна дівчино?

Дівчинка. Прогнали мене.

Хлопчик. Хто посмів тебе прогнати? (Сердито закричав хлопчик і зірвався на ноги). Невже це правда? Чи є на світі такі лихі люди? Та ж тепер увесь світ визнає людські права!

Дівчинка. Ти, мабуть, мене шануєш, і не дозволиш, щоб мене забули. (Сказала дівчинка, схиливши голову).

Хлопчик. І чи завжди так було?

Дівчинка. О, ні! Колись я була щаслива і багата! Моя мати була вільна, славна. Увесь світ її знав. А тепер? Усе змінилось.

—Яка бідна, заплакана дівчинка!.

—Яка сумна сирота! —.

 —Хто ти? Як ти називаєшся?

Дівчинка. Я — Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою. На чужині також мене забувають, у хату не пускають.

Діти. Нещаслива ти, наша рідна мово!

-Бідна мово!

-Ми тебе не забудемо!

- Ти будеш із нами жити — нам будеш оповідати вірші, казки,- байки!

-Будеш співати нам пісні.

-Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї ми діти.

Дівчинка. Знаю, любі дітоньки. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте. Не можу йти далі. Хочуть мене забути, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серці українських дітей, що мене — Українську Мову не забувають і ніколи не забудуть!

Учень Сумна, невесела історія. Але я впевнений, що  у нашій школі, з рідною мовою так ніхто не поводився. А тому я закликаю усіх: Любіть рідну мову!

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле

І гудуть діброви.

Можеш призабути

Запах рути - м’яти

Але рідну мову

Мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати

Голосу діброви.

Та не смій зректися

Маминої мови!

Рідна мова

 Почалася з маминого слова,

З буйних трав і синього Дніпра

Рідна мово, зіронько ранкова,

 Кущ калини з рідного двора.

Ти журлива пісня мого діда,

Коровай весільний на столі,

 Вишиванка сонячного літа,

Сад вишневий щедрої землі.

Дівчина з привітної господи,

Із пшениці сплетена коса,

 Рідна мово, серце мого роду,

 Ти мій біль ,моя любов, сльоза.

                4 гілка – народні символи.

Ведуча:  Діти, зараз давайте відгадаємо загадку і дізнаємось, про що буде розповідати наша наступна гілочка.

            «З квітів його виплітають,

              Ним голівку покривають,

              Щоб дівчинку зберіг –

               Український оберіг». (віночок)

Ведуча:  Подивись на квіти України.

            Скільки квітів у її саду.

            Кожна квітка – справжняя перлина.

            Як намисто я вінок сплету.

Діти виходять і плетуть віночок.

Дитина 23: Вінок Україні сплітаємо , друже!

               Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.

            Де б не цвіла, але ружа віднині

            Серце своє віддає Україні.

            Пишна троянда, чи скромна шипшина –

             З ружі почнемо вінок України.

Дитина 24:    Мальва в вінку, як садочок квітує

            Мальва себе, як надію дарує.

Дитина 25:     Барвінок до вінка в’яжи.

                         У квітці цій – життя душі.

                       Як небо квітка ця блакитна,

                         В вінку займає місце гідне.

Дитина 26:    До вінка вплетем калину –

                         Нагадає хату рідну,

                         Нагадає землю рідну –

                         До вінка вплетем калину.

Дитина 27:    Волошка в віночку –

                         Від неба, від літа.

                         Волошка – це квітка,

                         Що вміє дружити.

                         Волошка нас в свята  церковні вітає.

                        В відварі з волошок нас мама купає.

Дитина 28:    Як без вишні не садок,

                       Так без маку – не вінок.

                           Цілу купу нарвемо –

                           Всім віночки сплетемо.

Ведуча:          Ці віночки – обереги

                      Знати всім з дитинства треба.

                       Це барвистий спів землі,

                        Пам’ятай його завжди.

                      Ну, а ми часу не гаймо,

                      Дружньо  пісню заспіваймо.

                     Про країну – нашу неньку.

                    Як віншуємо її гарненько.

Пісня 3. «Діти України».

Ведуча:          Наші давні і добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть.

Дитина 29:    Червоні кетяги калини

                         Горять вогнями усіма.

                         Без калини нема України,

                        Без народу Вкраїни нема.

Дитина 30:    Мій край чудовий - Україна

                       Тут народились ти і я.

                        Тут над ставком верба й калина,

                      Чарівна пісня солов’я.

Дитина 31:    Посадіть калину  на городі

                           Щоб заквітнула земля!                 

                         Із роси – пречиста врода,

                         З неба почерк журавля.

Дитина 32:     Посадіть калину…коло тину,

                      Щоб злагода цвіла!

                       Буде щедрою родина –

                       Буде честь їй і хвала.

Дитина 33:     Посадіть калину …коло хати

                         Щоб на всеньке на життя!

                         Стане кожен ранок святом.

                         Та мудрість, віра чиста і свята.

Ведуча:          Посадіть калину… в чистім полі.

                         Хай вона освятить час!

                       Рід наш любить дуже волю,

                        Хай же воля любить нас!

Пісня 4.«Квітуча Україна»

                         Прокидається ранок

                       І сонце вже сходить

Голівками квіти кивають

На сцену життя знову виходить

Моя Україна живая.

Із квітами в косах, з піснями у серці

А також із прагненням волі

У нас є держава і миру озерця

Доволі загарбань, доволі

Танець «Зажурились галичанки»

Ведучий.

Вона – Незалежна, вона – суверенна

І буде такою до віку

Душа в нас безмежна, глибока вогненна

Ми в неї шукаємо ліку.

Живи, процвітай щасливому світі

Моя дорога Батьківщино!

І ти вже не зникнеш із карти у світі.

Велика і вільна Вкраїно

Дай щастя Боже нашій Україні,

Такій великій рідній і єдиній

У кожне місто і село квітчасте

Пошли любов і світле щастя

 Мир на землі – це затишок і тиша,

Це сміх дитячий  і душі політ ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний , дивовижний світ .

Мир на землі – це росяні світанки ,

Краса і творчість , пісня у гаях .

Мир на землі- це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях .

Мир на землі – це дім і мама, й тато ,

Й любові стільки- просто через край !

Це та земля , де щастя є багато

І в кожній хаті – хліба коровай .

Це та земля , де сміх і пісня лине ,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар – щастя і любов .

Не сумуй ,моя Вкраїно,

Буде в нас і в будень свято.

Доки ще цвіте калина -

Доти ми усі багаті!

Пісня «Не сумуй ,моя Вкраїно»

Я вчилася любити Україну – як вперше мене мати повивала

Я вчилася любити Україну – як мати колискову заспівала.

Я вчилася любити Україну – коли гойдалась в люлечці вербовій

Я вчилася любити Україну – як шепотіло листя у діброві.

Я вчилася любити Україну – коли дідусь казки розповідав

Я вчилася любити Україну – коли пісні про козаків співав.

Я вчилася любити Україну – як вперше прочитала Кобзаря

Я вчилася любити Україну – коли на небі сходила зоря.

Я вчилася любити Україну – коли у лузі зацвіла калина

Я вчилася любити Україну – як зазвучала пісня солов’їна

Я вчилася любити Україну – як чула шепіт стиглого колосся

Я вчилася любити Україну – коли пісні звучать дзвінкоголосі.

Я вчилася любити Україну – з водою, що пила із джерела

Я вчилася любити Україну – із мовою, що матінка дала

Я думала,що вчилася любити Україну

Та неможливо вчитися любити все  своє життя .

Всі  :   Без України я не можу жити, бо просто Україну я люблю!